Так гарно вдома…
А десь триває бій,
Такий, що палець зводить вже судома,
І нічим схолодити розпечений автомат,
Запеклий, безперервний бій,
І наші завдають вагомих втрат,
але ж і зазнають…
Десь там на Сході гинуть наші хлопці…
То чийсь був батько, чоловік чи син…
Як швидко звикли ми до смерті…
Вона вже не дивує нас,
І сліди крові на Майдані вже затерті,
Та боротьби вогонь наш не погас!
За незалежність нашу, за свободу,
За кращу долю, щастє наше,
Не втратити би знов нагоду,
Відвоювати право наше,
Й побудувати інше нам життя…
І чим поскоріше зупинити крові пролиття…
Та повернути мир і спокій в наші душі,
Без вороття…
Автор – Евгеній Шевченко. Позивний Свет