Грому

Оприлюднено Оприлюднено в воїн, друг

Он кричал,  Но слова в тишине растворялись,  кровь текла из ушей,  капли пачкали плечи его. Он молчал,  доктора вокруг в спешке метались  он в палате лежал  и не слышал уже ничего. Он бессильно смотрел в потолок  и надеялся просто на чудо  слезы тихо текли  по заросшим, небритым щекам. Имя вспомнить своё он не смог,  как […]

Не спиш комбат

Оприлюднено Оприлюднено в Комбат

Не спиш комбат, не спиш, я добре знаю Чому тепер немає добрих снів Чому у снах тепер ти не літаєш І погляд твій помітно помарнів Лиш дотик забуття тебе торкнеться Ти бачих тих кого ти не вберіг Ти чуєш тих хто більше не озветься За них сумуєш, тих хто вже поліг Ти памятаєш їх блакитні […]

Сектор М

Оприлюднено Оприлюднено в вірш солдат ато

Звёзды в сизых дымах Мариуполя И колючая стылость ствола… Но дрожат на ресничках ребёнка Невесомые крылышки сна… Под Широкино снова обстрел, Люто кроет арта от Саханки, Кто-то скажет, неужто нет дел Дома вам пацаны, на «гражданке»? Да, конечно, хватает у всех. Ведь у всех и семья и заботы… Только утречком надо сходить Посмотреть где там […]

ДМБ

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії, вірш солдат ато, дмб

І кружляють мрії за «дємбєлєм»… Де начфін, рюкзачок, вокзал, Хтось коту дошиває «тєльніка», Хтось забув, який п’є стакан. Хтось борги не віддав товаришу Та вже й пізно – його ж нема. Хтось із дівчиною прощається, Хтось «забув» здати весь БК. Хтось з оркестрами до вокзалу, Хтось у полі один в буревій. Комусь оплески, квіти й […]

Кіборги не ламаються.

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії

Змучені і зневірені Ті, хто творять історію. Пальцями почорнілими Вчаться життю зі зброєю. Серед усіх — не зломлені Болем, смертями, зрадами, І, почорнілі, втомлені, Сплять у степу під ГРАДами. Від барикад скривавлених  До Іловайських «опадів» —  Залишки йдуть незламаних, Поки що не закопані. Очі — глибоке озеро, Де замість дна — поранення: «З фронту лиш […]

По Киеву гуляет молодежь

Оприлюднено Оприлюднено в icтина, вірш ато, вірш солдат ато, стих ато, стихи солдат, суть

По Киеву гуляет молодежь, Майдан опять шумит, а двух шагах Чиновничья зажравшаяся вошь Сбивает пешехода, “на рогах” Гоня в своем поршѐ, как на пожар. Сто миллионов гривен – как с куста, Гуляй, чувак, украденное – дар. Гуляй, как будто с чистого листа. Здесь славный Днепр и ранняя весна, Монтируют тарзанки на мостах, И офисы в […]

О чем мечтает здесь солдат?

Оприлюднено Оприлюднено в icтина, Війна, вірш ато

О чем мечтает здесь солдат? Не о деньгах, не о богатстве. Прожить бы день еще один, К своей любимой бы примчаться. Мечтает он прийти домой, Где нет войны, разорванных снарядов. Где скажут милый мой родной, Тебя ждала, тебе я рада. Поспать немного в тишине, Глаза любимые увидеть. Забыть на время про войну, И никогда ее […]

Привет, сынок. ты там, я здесь…

Оприлюднено Оприлюднено в стих ато, стихи солдат, суть, Эдуард Литвиненко

Привет, сынок. ты там, я здесь… У нас тепло. У вас над ВОПом Дождя обманчивая взвесь Стоит стеною над окопом. Из новостей черпаем боль И проклинаем телевизор А у тебя всё хорошо – Забрал на почте тепловизор. Без волонтеров никуда, Прицелы, генератор, пилы… Ну а у нас всё как всегда, Лишь дал бы Бог немного […]

Мчить крізь темінь “санітарка”

Оприлюднено Оприлюднено в Александр Василенко

Мчить крізь темінь “санітарка”, І сирена ріже тишу. Скаче, ніби спритна жабка, Намагається скоріше, Довезти, віддати цілим, В руки вправного хірурга, Хлопця з кулями у тілі, Та уламками від ВОГа. Медсестра над ним чаклує, І щораз втира обличчя. На вибоїнах тримає, Водію кричить: “Ну швидше!” А обличчя юнакове, Світиться від щастя ясно. Заживуть обов’язково, Рани […]

Ещё один ушел, с передовой

Оприлюднено Оприлюднено в біль, герой

Ещё один ушел, с передовой,  Не помахав рукою на прощанье,  Он был такой же, как и мы с тобой,  “Вернусь живым” давал он обещание. Но не сбылось, не удалось, не получилось,  Теперь его уже никто нам не вернет.  Скажи Господь, ну как так получилось?  Что никогда домой он больше не зайдет. Осталось только рамка,  С […]

Вставай з колін, Козаче милий

Оприлюднено Оприлюднено в вірш солдат ато

Вставай з колін, Козаче милий, Кордони неньки збережи. Вставай!.. Бо Ти не єдиний, Хто втрату побратима пережив. І крок за кроком твердо роби, І зброю знов навчишся тримати. І Доведи, що ми не раби, І Покажи, що має Україна мати. Автор: Володимир Бойчук

Запах диму, сніг і старе село

Оприлюднено Оприлюднено в печаль

Запах диму, сніг і старе село, І дорога, і ми на ній. Це усе зі мною уже було, Та забулося на війні. Хто, коли, із ким і куди ішов, Постирали багато літ. У рифлених відтисках підошов Проступали вода і лід. Пахло димом, сирістю, і чомусь Терпли плечі від вантажу. Це десь там я, мабудь, і […]

Не тревожьте сердце болью

Оприлюднено Оприлюднено в біль

Не тревожьте сердце болью, Боль потерянных друзей. Отдыхает в чистом поле И поёт ей соловей. Песня раны не рубцует И не вскружит головы, Только ветер с поля дует Нагоняет боль тоски. Время лечит неудачно, Операция нужна Чтобы стало лучше, краше, Чтоб очнулась вся страна. Ветер веет к переменам, Воины встают все в строй, Смерть идущим […]

Нова війна. Зв,язок – хвала Фуйсбуку

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії, вірш солдат ато

Нова війна. Зв,язок – хвала Фуйсбуку. В моїй приватці – всенька Україна. Що хоче з перших рук того, хто в ДУКу, Довідатись про мужа, брата, сина. Восьмидесятка…Дев,яносто п,ята… Армієць…Кіборг…Знов восьмидесятка… Оця три тижня вже шукає брата. В тієї син, а та шукає батька І думають, хто що б не казав би, Що з того фронту […]

ДЕМБЕЛЬСКИЙ

Оприлюднено Оприлюднено в дембель

С тобой вдвоем мы год живем С тобой я спать ложусь и просыпаюсь, С тобой я ем, и пью с тобой С тобой хожу купаюсь Тебя с собой везде беру, В тебе не сомневаюсь Со мной прошел тяжелый путь В тебе я тут нуждаюсь. Сквозь стужу зимнюю прошел, морозы, Сквозь знойную жару, дожди и грозы, […]

На ветру истрепался флаг

Оприлюднено Оприлюднено в Виктор Залевский, прапор

На ветру истрепался флаг, Значит мы обновим полотнище, Чтобы вторгшийся видел враг  То, что нас не пугают полчища. Набежавшей его орды,  И нацеленной в нас армады, И преступных шагов плоды, Пожирать ему будет надо. Чтобы враг ощутил на нюх То, что платою за вторжение, Будет – нет, не одно из двух, А конкретное поражение! Знамя […]

Сегодня снова кровь лилась на снег

Оприлюднено Оприлюднено в icтина, Без категорії

Сегодня снова кровь лилась на снег. И даже на морозе снег подтаял. А я все больше ненавижу тех, Кто в нас свое оружие направил. И ненавижу тех, кто на войне Свои приумножает капиталы. Мне так досадно, что в моей стране, Барыги заправляют и кидалы. Героев души в вечность отошли, Забрав с собой от многих нас […]

Я пленный..

Оприлюднено Оприлюднено в Александр Василенко, вірш ато, пленный АТО

Я пленный…Что еще добавить? Грибок души съедает изнутри. И шрам событий время разделяет, На до и после гребаной войны Я пленный, “обезьяна”, “тело”, Названий много выдумано мне. И я не знаю хорошо иль плохо, Что выжил в этой гребаной войне. Я пленный. Будущее не доступно, Ни мне ни тем, кто рядом, кто со мной Попали […]

Чому в світі отак відбувається?

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії

Що накоєно, що нароблено Чому в світі отак відбувається? Може кимось колись пороблено Що слова ті пророчі збуваються? Може стати війна братовбивчою Хоч лишитися негромадянською Я всю душу по краплі вичавлю Із братерствами тими слов’янськими… Ну а доля – злодійка вражая Забавляється, як божевільная “Ось таке на ваги тобі зважила За можливість лишатися вільними Як […]

Що ти будеш робити

Оприлюднено Оприлюднено в Війна, вірш ато, вірш солдат ато

Що ти будеш робити, коли раптом впаде стіна, коли у дім твій, немов пустеля, ввірветься вона – війна? Куди подінешся, коли вікно розтрощить снаряд? Ти будеш молитися чи проклинати усіх підряд? Куди ти будеш втікати, коли до міста ввійдуть вони, чужі солдати далекої східної сторони? Хапатимеш у руки Біблію чи пістолет? Пробиратимешся в тил чи […]

“Давайте помолимось…”

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії

Проснись народе! Люди схаменіться Ви вдома знову ранок свій зустріли За полонених хлопців помоліться За їхніх мам що тричі посивіли Країну боронивши, клали тіло Себе не жалкували ради волі В боях останніх вижити зуміли І підкорялися лиш своїй долі Їх дух не зламний час не пожирає Вже третій сніг в полоні зустрічають Неволі темрява їх […]

Друг…

Оприлюднено Оприлюднено в вірш ато, вірш солдат ато, воїн, герой, друг, кіборг

Друг дивиться на мене, А я йому в чоло: “Чому ж ти нас покинув, Якого?… бля… чого?…..” Він слова не промовить, Бо тіло вже як лід. Залишив він у цьому світі, Яскравий слід… Пробач мені образи, І слово мов розряд. Ти був чудовим другом. А я – навряд… Та знай, що жертву людству, Здійснив ти […]

ТУМАН

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії

Нас проглотит густой туман Уйдем мы в бездну безвозвратно Судьба сценарий расписала нам Не все придут домой, обратно Ну почему? Зачем? Как так? Мы жизнь на жизнь других меняем. Наперекор своей расписанной судьбе На счастье уповаем. Нас проглотил туман густой, Накрыли нас январские метели. Мы не закончили всех дел с тобой, С тобой мы мало […]

Безвісти пропавший

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії

Де зник ти? Безвісти солдат пропавший, Ти ж не загинув, прада? Брате мій, Благаю Бога, очі вверх піднявши, Щоб ти не здався, вижити зумів. Де заблукав? Скажи нам світлий воїн, Куди послала доля? Де той шлях? Нехай тебе зігріє сонця промінь, Жива вода освятить у дощах. Шепоче вітер що гуляє в полі, І тихо тихо […]

О боли, или крик невернувшегося

Оприлюднено Оприлюднено в icтина, біль, Эдуард Литвиненко

Друг мой, психолог! Я безнадёжно болен… И я знаю, откуда мне эта боль… Только не лечат ни сила, ни воля… И бесполезен от этого алкоголь… Я стараюсь на боль не особо злиться, Только стало проблемой – спокойно спать… Черный ангел к постели моей садится Каждую ночь в два сорок пять… Черный ангел – птица с […]

Сторінка 1 з 4
1 2 3 4