Больше месяца я на гражданке

Оприлюднено Оприлюднено в вірш ато, пробач мам

Больше месяца я-на гражданке, Но себя я пока-не найду, Будто башню заклинило в танке Где мой путь? До конца не пойму Только чувствую то, что я-нужен, Там, где пули свистят-на войне, Где товарищи верные-служат, Что бы выстоять вместе в беде Ведь я знаю, что бой не закончен, Что-силен и коварен наш враг, Но наш дух […]

Двухсотый

Оприлюднено Оприлюднено в 200, Виктор Залевский, вірш ато

Я – Двухсотый. Исполнив долг, приняв жребий судьбы безропотно. Я старался делать, что мог, Как бы ни было это хлопотно… Я – Двухсотый. Чтоб не был Ты тем разорванным в клочья телом. Чтобы планы Твои и мечты Обернулись хорошим делом…. Я – Двухсотый. Чтоб в детский сад без тебя не шагал ребенок. Чтоб к Тебе […]

Це мій вирок і вибір

Оприлюднено Оприлюднено в кіборг

Це мій вирок і вибір: я не покину борт; я не людина, я – кіборг, мій вимір – аеропорт. Для когось я прокажений, комусь я – під нігтем цвях, трощать мої мікросхеми, луплять мене по зубах. Облазить моя шкіра, плавиться мій метал, а я, як у груди рапіра, вгризаюся в термінал. Скаче в мені напруга, […]

Ось і все, закінчилася проща

Оприлюднено Оприлюднено в рідний дім

Ось і все, закінчилася проща і затихли залізні колеса, привокзальна невмита площа пропонує таксі і еспрессо. Я іду, зелено-плямистий, я – прибулець у себе вдома, це – моє й не моє місто, тут свої дими і синдроми, тут свої рахунки і втрати, тут свої болі і ліки… я вернувся до вас братом і, хотілося б, […]

Девчонкам на войне

Оприлюднено Оприлюднено в Дівчата, Эдуард Литвиненко

Город жарою дышит, лето, бикини и пляжи А далеко на войне – девушки в камуфляже… А далеко на войне – кровь и соленые слёзы, А далеко на войне – “Грады” и грозы. Здесь улыбки и песни, спортивные экипажи Там в блиндажах и окопах – девочки в камуфляже. Чьи-то матери, сестры, дочери, вдовы даже – Как […]

Письмо

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії, вірш ато, письмо

Вот сижу, пишу письмо прямо из окопа У меня все хорошо – только я не дома Есть мне время пописать, даже поразмыслить Вспомнить про родимый край, где запахли вишни… Где-то рядом от меня слышно взрыв гранаты Это бьются пацаны с утра до заката Ночью тоже бьем врага. Ночь нам не помеха А ведь хочется всем […]

Ти маєш бути там…

Оприлюднено Оприлюднено в пробач мам

Це дивне розуміння приходить зненацька. Ти. Маєш. Бути. Там. І тоді ти вдягнув чорну маску. Бувай, кохана. Пробач, мам. Тебе не зрозуміють солдати-строчники. Тебе засудить офісний планктон. Але кинеш кітель в рюкзак мовчки. Тепер молити Бога, щоб це – тільки сон. Прокинешся на світанку в кузові Гордості вітчизняного автопрому – КРАЗі. Згадаєш, як заплющував очі […]

200-й

Оприлюднено Оприлюднено в 200, вірш ато

Чи знаєте хлопці, що знову двохсотий? Таке от питання почув я зрання Тепер, я вже знаю, отримаєм квоту На відповідь сукам, за брата, війна… Війна чи АТО, як її б не назвали Приносить біду побратимам моїм Сухою статистикою загинувші стали Що робиться з серцем, народе, твоїм? Таке відчуття, що країна забула І владі до цього […]

На фронті щойно дощ пройшов

Оприлюднено Оприлюднено в ні війні

На фронті щойно дощ пройшов Війна сьогодні склала свої крила І ніби в новий я етап життя ввійшов Де смерть братів моїх вже не косила Лежу на вогкій я землі і слухаю природу Сова летить, цвіркун дзюрчить Комаха п’є он воду Донбас мені вже рідний край Красиві терикони Прошу тебе війна не грай У адські […]

А війна так близько

Оприлюднено Оприлюднено в Війна, Олена Задорожна

… а війна так близько, і пахне мазутом повітря захлинаються ревом мотори і на узбіччі остання волошка тремтливо квітне залита пробудженим вранішнім світлом і дихати легко тумани ховають рани розрядиш зброю і довго питимеш небо історія родить і нищить безжально тиранів а ти у високій траві де все і нікого не треба ще вчора…ніч розтинало […]

Сторінка 13 з 14
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14