Ещё один ушел, с передовой

Оприлюднено Оприлюднено в біль, герой

Ещё один ушел, с передовой,  Не помахав рукою на прощанье,  Он был такой же, как и мы с тобой,  “Вернусь живым” давал он обещание. Но не сбылось, не удалось, не получилось,  Теперь его уже никто нам не вернет.  Скажи Господь, ну как так получилось?  Что никогда домой он больше не зайдет. Осталось только рамка,  С […]

Не тревожьте сердце болью

Оприлюднено Оприлюднено в біль

Не тревожьте сердце болью, Боль потерянных друзей. Отдыхает в чистом поле И поёт ей соловей. Песня раны не рубцует И не вскружит головы, Только ветер с поля дует Нагоняет боль тоски. Время лечит неудачно, Операция нужна Чтобы стало лучше, краше, Чтоб очнулась вся страна. Ветер веет к переменам, Воины встают все в строй, Смерть идущим […]

О боли, или крик невернувшегося

Оприлюднено Оприлюднено в icтина, біль, Эдуард Литвиненко

Друг мой, психолог! Я безнадёжно болен… И я знаю, откуда мне эта боль… Только не лечат ни сила, ни воля… И бесполезен от этого алкоголь… Я стараюсь на боль не особо злиться, Только стало проблемой – спокойно спать… Черный ангел к постели моей садится Каждую ночь в два сорок пять… Черный ангел – птица с […]

Як же ти?

Оприлюднено Оприлюднено в icтина, біль

Як же ти? Як дивитимешся мені у очі? Я не знаю, повір. Та і знати не хочу. Той хто вкрав… Хто надув… Не поміг. Не впізнав. Контрабанду пустив… Поруч мене не біг… Зрадив хто… Підмутив. Підпродав… На халяву енергію сєпарам дав… Хто ти? Де? Як живеться тобі? Так… Живеш. Що ж… Живи… Поки що… А […]

Спогади

Оприлюднено Оприлюднено в біль, вірш солдат ато, Паплінський Станіслав, спогади

В память вгризлися спогади коренем Проростають гілками ненависті Пробиваються тілом знеболеним Йде війна у моїй підсвідомості В снах зявляється смерть, запах пороху Перемішаний з тілом розірваним Знову я прокидаюсь від вибухів Щось шепочучи голосом зірваним Сон! Це був всього лиш страшний сон Я від пробудження радію Зник бій, зник вибух, зник полон Вдихну життя і […]

За що країні стільки болі?

Оприлюднено Оприлюднено в біль, вірш ато

За що країні стільки болі? Чим заслужили ми усі? У небо йдуть нові герої, Молитви ллються не весь світ. За що вже сива чиясь мати? За що ці сльози у батьків? Він був студент, пішов в солдати, Що б врятувати рідний дім. Навіщо донька вже без батька? Бо він пішов, за її сон, Що б […]