гул вітром принесло зненацька

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії

Фото: Глеб До

гул вітром принесло зненацька –
мотор десь в повітрі ревів.
самотня малесенька пташка
летіла в тилу ворогів.
і зушка наведена миттю,
немов ріже небо мечем;
як блискавки кулі в повітрі
злітають сталевим дощем…
у крила набрала шрапнелі –
приладдя не міряє біль…
побачив пілот на панелі
за птаха важливішу ціль.
ще трішки, рідненька, вже скоро!
поки розгорталась чота
з маленькою птахою ворог
зробити не міг ні чорта.
все важче мотору тягнути,
все більше дірок у борті –
та ось по ворожих редутах
надали зелений арті.
гуп! гуп! роздається далеко;
бах! бах! – це вже ворога вщент.
ширяє самотній лелека –
ось він, заповітний момент!
пілот надсилає ікс-ігрек,
і цілі немає за мить;
і десь над тілами загиблих
самотній лелека парить.
додому не вистачить струму
але вже досягнута ціль
і птах надриває акуми,
повзе із останніх зусиль…
…ні слова ніхто не промовив…
лиш тихо пілот застогнав
коли зник з приладдя раптово
відважного птаха сигнал.
у тиші у темряві смутній
в руках до останнього пульт…
та ось донесло ледве чутний
мотора лелечого гул.
..а десь після жаркого бою
простий український солдат
тремтячи виводив рукою
у звіті начальству: без втрат.

Автор: Глеб До. Аеророзвідка