Нова війна. Зв’язок – хвала Фейсбуку.

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії

Олена Білозерська

Нова війна. Зв’язок – хвала Фейсбуку.
В моїй приватці – всенька Україна,
Що хоче з перших рук того, хто в ДУКу,
Довідатись про мужа, брата, сина.
Восьмидесятка… Дев’яносто п’ята…
Армієць… Кіборг… Знов восьмидесятка…
Оця три тижні вже шукає брата.
В тієї син, а та шукає батька.
І думають, хто що б там не казав би,
Що того фронту – як одненька вулиця,
Що варто просто вийти із казарми –
І знаєш, що коли і з ким відбулося.
А у мене питати щось даремно.
Сиджу, дивлюся в далечінь безкраю.
І всі мої – десь там, де ті дерева
І ті розриви – от і все, що знаю.
І я пишу, що потерпіть ще трішки,
Що фронт – це кілометри й кілометри,
Що обстрілами поваляло вишки –
Що і живі тепер мовчать, як мертві.
Що перемога з кожним днем все ближча,
Що пам’ятаю, що усіх спитаю,
Що той Фейсбук сама ловлю з горища,
Куди ні-ні, а щось та й прилітає.
Ну все, відбій. В очах давно не мокро.
Не вистачало плакати ночами.
Вона втирає сльози й сушить моркву,
Щоб ми, живі, обідали борщами.

Автор: Олена Білозерська, ДУК