Нова війна. Зв,язок – хвала Фуйсбуку

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії, вірш солдат ато

Нова війна. Зв,язок – хвала Фуйсбуку.
В моїй приватці – всенька Україна.
Що хоче з перших рук того, хто в ДУКу,
Довідатись про мужа, брата, сина.
Восьмидесятка…Дев,яносто п,ята… Армієць…Кіборг…Знов восьмидесятка…
Оця три тижня вже шукає брата. В тієї син, а та шукає батька
І думають, хто що б не казав би,
Що з того фронту – як одненька вулиця.
Що варто просто вийти із казарми – І знаєш, що коли і з ким відбулося
А у мене питати щось даремно
Сиджу, дивлюся в далечінь безкраю.
І всі мої – десь там, де ті дерева І ті розриви – от і все, що знаю.
І я пишу, що потерпіть ще трішки,
Що фронт – це кілометри й кілометри.
Що обстрілами поваляло вишки – Що і живі тепер мовчать, як мертві.
Що перемога з кожним днем все ближча,
Що пам’ятаю, що усіх спитаю.
Що той Фейсбук сама ловлю з горища,
Куди ні-ні, а щось та й прилітає.
Ну все, відбій. В очах давно не мокро.
Не вистачало плакати ночами.
Вона втирає сльози, й сушить моркву. Щоб ми, живі, обідали борщами.
Автор: Олена БІЛОЗІРСЬКА, ДУК