Що ти будеш робити

Оприлюднено Оприлюднено в Війна, вірш ато, вірш солдат ато


Що ти будеш робити, коли раптом впаде стіна,
коли у дім твій, немов пустеля, ввірветься вона – війна?
Куди подінешся, коли вікно розтрощить снаряд?
Ти будеш молитися чи проклинати усіх підряд?

Куди ти будеш втікати, коли до міста ввійдуть вони,
чужі солдати далекої східної сторони?
Хапатимеш у руки Біблію чи пістолет?
Пробиратимешся в тил чи рватимешся вперед?

До кого молитимешся, до Аллаха чи до Христа,
чи побіжиш до мерії, яка уже тиждень пуста?
Чиновники давно за кордоном, хто пробратися встиг,
а мер учора на площі вітав чужих.

До кого будеш тулитися, коли вночі дрижатиме підвал,
коли будинок із мінометів зноситимуть наповал,
коли стара штукатурка засипатиме очі й лице?
Кому подякуєш, із кого спитаєш за це?

Перед ким ти станеш виправдовуватися, коли
всі продукти закінчаться, навіть протухлі й гнилі,
коли смітники будуть поділені між кожною із сімей.
Сам тоді підеш в бойовики
чи дружину виставиш на панель?

Чи будеш ти дрижати у січневій імлі,
коли голод поставить знак на твоєму чолі?
До чого тебе хилитиме: до сміху чи до плачу?
Тобі ж зараз пофіг, ти кажеш: мовчи! Я мовчу.

Ти кажеш: їбав я в рот усяку війну!
Це олігархи почали, воно мені сто років не ну…
І, взагалі, все це далеко, у нас тут мир.
В нас навіть воєнного стану нема, який же я дезертир?

Чуваче, розслабся, ти це просто собі уявив,
воно не варте нервів і твоїх пафосних слів.
У тебе ідея-фікс, у тебе просто якась мана.

Але.
Що ти будеш робити,
коли раптом впаде стіна?
Автор:Назар Розлуцький, 55 окрема артилерійська бригада