Не спиш комбат

Оприлюднено Оприлюднено в Комбат

Не спиш комбат, не спиш, я добре знаю Чому тепер немає добрих снів Чому у снах тепер ти не літаєш І погляд твій помітно помарнів Лиш дотик забуття тебе торкнеться Ти бачих тих кого ти не вберіг Ти чуєш тих хто більше не озветься За них сумуєш, тих хто вже поліг Ти памятаєш їх блакитні […]

Кіборги не ламаються.

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії

Змучені і зневірені Ті, хто творять історію. Пальцями почорнілими Вчаться життю зі зброєю. Серед усіх — не зломлені Болем, смертями, зрадами, І, почорнілі, втомлені, Сплять у степу під ГРАДами. Від барикад скривавлених  До Іловайських «опадів» —  Залишки йдуть незламаних, Поки що не закопані. Очі — глибоке озеро, Де замість дна — поранення: «З фронту лиш […]

По Киеву гуляет молодежь

Оприлюднено Оприлюднено в icтина, вірш ато, вірш солдат ато, стих ато, стихи солдат, суть

По Киеву гуляет молодежь, Майдан опять шумит, а двух шагах Чиновничья зажравшаяся вошь Сбивает пешехода, “на рогах” Гоня в своем поршѐ, как на пожар. Сто миллионов гривен – как с куста, Гуляй, чувак, украденное – дар. Гуляй, как будто с чистого листа. Здесь славный Днепр и ранняя весна, Монтируют тарзанки на мостах, И офисы в […]

Сегодня снова кровь лилась на снег

Оприлюднено Оприлюднено в icтина, Без категорії

Сегодня снова кровь лилась на снег. И даже на морозе снег подтаял. А я все больше ненавижу тех, Кто в нас свое оружие направил. И ненавижу тех, кто на войне Свои приумножает капиталы. Мне так досадно, что в моей стране, Барыги заправляют и кидалы. Героев души в вечность отошли, Забрав с собой от многих нас […]

Я пленный..

Оприлюднено Оприлюднено в Александр Василенко, вірш ато, пленный АТО

Я пленный…Что еще добавить? Грибок души съедает изнутри. И шрам событий время разделяет, На до и после гребаной войны Я пленный, “обезьяна”, “тело”, Названий много выдумано мне. И я не знаю хорошо иль плохо, Что выжил в этой гребаной войне. Я пленный. Будущее не доступно, Ни мне ни тем, кто рядом, кто со мной Попали […]

Чому в світі отак відбувається?

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії

Що накоєно, що нароблено Чому в світі отак відбувається? Може кимось колись пороблено Що слова ті пророчі збуваються? Може стати війна братовбивчою Хоч лишитися негромадянською Я всю душу по краплі вичавлю Із братерствами тими слов’янськими… Ну а доля – злодійка вражая Забавляється, як божевільная “Ось таке на ваги тобі зважила За можливість лишатися вільними Як […]

“Давайте помолимось…”

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії

Проснись народе! Люди схаменіться Ви вдома знову ранок свій зустріли За полонених хлопців помоліться За їхніх мам що тричі посивіли Країну боронивши, клали тіло Себе не жалкували ради волі В боях останніх вижити зуміли І підкорялися лиш своїй долі Їх дух не зламний час не пожирає Вже третій сніг в полоні зустрічають Неволі темрява їх […]

О боли, или крик невернувшегося

Оприлюднено Оприлюднено в icтина, біль, Эдуард Литвиненко

Друг мой, психолог! Я безнадёжно болен… И я знаю, откуда мне эта боль… Только не лечат ни сила, ни воля… И бесполезен от этого алкоголь… Я стараюсь на боль не особо злиться, Только стало проблемой – спокойно спать… Черный ангел к постели моей садится Каждую ночь в два сорок пять… Черный ангел – птица с […]

Научите меня

Оприлюднено Оприлюднено в icтина

Научите меня забывать! Забывать все печали, невзгоды Вскользь прошедшие годы смотреть Забывая ненастья суровой погоды Научите меня понимать! Понимать сущность времени Мысли стремительной миг принимая Понимать бытие, заново Мир сознавая Научите меня прощать! Прощать, когда плохо и мучительно больно И в лица смотреть, не лукавя в душе Прощать жизнь! Поселившую нас в этом хмуром остроге. […]

Одной короткой строчкой

Оприлюднено Оприлюднено в icтина, вірш ато

Одной короткой строчкой Пролаял пулемёт. Стал в жизни моей точкой С той стороны “приход”. И в горизонт сереющий Последний взмах руки… Простите, что так вышло. Прощайте, мужики! Не в старческой постели – Под канонады гул Из стылого окопа На небо я шагнул. Без друга-автомата, Без каски и брони Прими меня, Всевышний, Спаси и сохрани! Как […]

Волонтер

Оприлюднено Оприлюднено в Patrik Orishko, волонтер

Ти знаєш, я так хочу написати, Про тебе…Ти для мене є свята І душу твою хочу цілувати Яка багато так несе добра Ти наче ангел, що мене оберігає Ти та, що сили надає мені в бою І завдяки тобі, надія не вмирає Я знаю спину прикриваєш ти, мою Твоє обличчя втомлене війною У серці лють […]

Тихонько Бог пришел на “передок”

Оприлюднено Оприлюднено в Бог

Погожий день. На бруствере цветок, И небо над окопами – шатром. Тихонько Бог пришел на “передок”, В тылу оставив колокольный гром. Едва закончен праздничный обстрел, И мир неспешно обретает цвет. Он у тебя спросил – “Братишка, цел”? И улыбнулся, услыхав ответ. “Я сяду рядом? Ничего, кури… Сказать по правде – ладан надоел. Я без причины. […]

чем глубже в тыл тем громче крики

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії, Максим Музика

чем глубже в тыл тем громче крики вперёд! победу! зрада! зрада! на передке порядком тише и мысли выше взоры чище воды БК да весть от близких всё что нам надо на пороге ада Автор Максим Музика, #тихотворения_Зоран

хотів би ти здихатись снів

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії

хотів би ти здихатись снів що розпеченим жалом блукають вночі і приходять з братами що вже не прийдуть по обійми і не покличуть на каву – пам’ятаєш це все? – пам’ятаю – забути б хотів? – ні.. жодного права не маю просякнуті кров’ю полеглих братів ті спогади наші нехай хоч кожну ніч приходять хай спати […]

Немає істини в вині

Оприлюднено Оприлюднено в icтина

Немає істини в вині, немає правди на війні, немає чистих і святих, нема своїх серед своїх, немає мудрості в літах, немає сили у словах, нема рятунку у брехні, нема героїв у вогні, нема ненависті кінця, нема ні сина, ні отця… є гроші й шлюхи, кайф і біль, є спирт і сало, смерть і гниль, є […]