Змучені і зневірені Ті, хто творять історію. Пальцями почорнілими Вчаться життю зі зброєю. Серед усіх — не зломлені Болем, смертями, зрадами, І, почорнілі, втомлені, Сплять у степу під ГРАДами. Від барикад скривавлених До Іловайських «опадів» — Залишки йдуть незламаних, Поки що не закопані. Очі — глибоке озеро, Де замість дна — поранення: «З фронту лиш […]
С тобой вдвоем мы год живем С тобой я спать ложусь и просыпаюсь, С тобой я ем, и пью с тобой С тобой хожу купаюсь Тебя с собой везде беру, В тебе не сомневаюсь Со мной прошел тяжелый путь В тебе я тут нуждаюсь. Сквозь стужу зимнюю прошел, морозы, Сквозь знойную жару, дожди и грозы, […]
Солнце светит. Жаром хлещет, Раскаленная земля. Смерть в бикини, в шляпке черной, Крутит тазом вензеля. Соблазняя раз за разом, Прикрывая наготу, Забирает нас с собою, В вековую пустоту. Рвет в куски желейный воздух, Мин осколочный металл. И поддавшись чарам Смерти, Кавалер ее упал. Автор: Александр Василенко, 93 OMБр