Той дивний сон… Я відчуваю підлий подих твій у спину Не оглядаюсь бо позаду вірний друг Життя довірив і брудну свою рутину Що раз сильніше чути серця твого стук Трохи тривожно… сон лихий наснився Змія підступно… і спекотно, дикий біль Отрути жар на серці запалився Та замість цукру в чай, чомусь насипав сіль… Лиш я […]
Нова війна. Зв’язок – хвала Фейсбуку. В моїй приватці – всенька Україна, Що хоче з перших рук того, хто в ДУКу, Довідатись про мужа, брата, сина. Восьмидесятка… Дев’яносто п’ята… Армієць… Кіборг… Знов восьмидесятка… Оця три тижні вже шукає брата. В тієї син, а та шукає батька. І думають, хто що б там не казав би, […]
По их лицу ладонью проведем. Сомкнуть глаза последний раз поможем. Но с занятых позиций не сойдем, И с оккупантом воевать продолжим. Их вывезет команда на броне, Где с ними смогут близкие простится. Наш жребий оставаться на войне, И за Свободу Украины биться. Не знаем мы когда и чей черед, Кого настигнет пуля роковая…. Солдат на […]
Біль щастя, роздуми розлук… Війна, яка мене змінила: Ще мить тому – з тобою друг, Аж ось – забрала вища сила І понесла – кого куди: Хтось – поруч, хоч і недосяжно Когось – засипані сліди Пісками часу. Неосяжно Для пересічного мене, Переплітає Всесвіт долі… Мереживо скував одне З шляхів людей, що прагнуть волі Автор: […]
Не спиш комбат, не спиш, я добре знаю Чому тепер немає добрих снів Чому у снах тепер ти не літаєш І погляд твій помітно помарнів Лиш дотик забуття тебе торкнеться Ти бачих тих кого ти не вберіг Ти чуєш тих хто більше не озветься За них сумуєш, тих хто вже поліг Ти памятаєш їх блакитні […]
Звёзды в сизых дымах Мариуполя И колючая стылость ствола… Но дрожат на ресничках ребёнка Невесомые крылышки сна… Под Широкино снова обстрел, Люто кроет арта от Саханки, Кто-то скажет, неужто нет дел Дома вам пацаны, на «гражданке»? Да, конечно, хватает у всех. Ведь у всех и семья и заботы… Только утречком надо сходить Посмотреть где там […]
І кружляють мрії за «дємбєлєм»… Де начфін, рюкзачок, вокзал, Хтось коту дошиває «тєльніка», Хтось забув, який п’є стакан. Хтось борги не віддав товаришу Та вже й пізно – його ж нема. Хтось із дівчиною прощається, Хтось «забув» здати весь БК. Хтось з оркестрами до вокзалу, Хтось у полі один в буревій. Комусь оплески, квіти й […]
Змучені і зневірені Ті, хто творять історію. Пальцями почорнілими Вчаться життю зі зброєю. Серед усіх — не зломлені Болем, смертями, зрадами, І, почорнілі, втомлені, Сплять у степу під ГРАДами. Від барикад скривавлених До Іловайських «опадів» — Залишки йдуть незламаних, Поки що не закопані. Очі — глибоке озеро, Де замість дна — поранення: «З фронту лиш […]
Мчить крізь темінь “санітарка”, І сирена ріже тишу. Скаче, ніби спритна жабка, Намагається скоріше, Довезти, віддати цілим, В руки вправного хірурга, Хлопця з кулями у тілі, Та уламками від ВОГа. Медсестра над ним чаклує, І щораз втира обличчя. На вибоїнах тримає, Водію кричить: “Ну швидше!” А обличчя юнакове, Світиться від щастя ясно. Заживуть обов’язково, Рани […]
Вставай з колін, Козаче милий, Кордони неньки збережи. Вставай!.. Бо Ти не єдиний, Хто втрату побратима пережив. І крок за кроком твердо роби, І зброю знов навчишся тримати. І Доведи, що ми не раби, І Покажи, що має Україна мати. Автор: Володимир Бойчук