Відкриваються двері, де не треба квиток

Оприлюднено Оприлюднено в герой

Відкриваються двері, де не треба квиток,
І перон зустрічає сльозами,
В чистій формі вокзалом йде додому герой,
У обійми доньки, жінки, мами…
В чистій формі вокзалом йде додому герой,
У обійми доньки, жінки, мами.

Він не плакав з тих пір, як в ту ніч на нулі,
Назавжди попрощався з братами,
Блок-пости вдалені, і уже без броні,
Але сльози щоками стікають…
Блок-пости вдалені, і уже без броні,
Але сльози щоками стікають…
Блок-пости вдалені, і уже без броні,
Але сльози щоками стікають.

Рідним містом ступає вже колишній солдат,
Ось і дємбєль, ось я і дома!
Тільки хочеться знову повернутись назад,
В ті поля, де артА не стихає,
Там, де міни шепочуть, де кричить старшина,
Де життя інше значення має.
Він із посмішкою йшов, він сьогодні герой,
А душою назад він тікає.
Він із посмішкою йшов, він сьогодні герой,
А душою назад все тікає.

По просторнім бульвару йде додому солдат,
При параді і блищуть медалі,
Він сьогодні піддат, серце б’є все набат,
Автомат у повітрі шукає…
Повернувшись з війни, він все там, в далені,
Де стріляють, де міни літають.

Автор: Вадим Фауст