Привет, братан! Как там… среди живых?

Оприлюднено Оприлюднено в друг, живий

Привет, братан! Как там… среди живых?
Ведь ты в столице это все читаешь…
Прости за мой немного нервный стих,
Я не умею по другому… Ну… ты знаешь…

У нас который час тут артобстрел,
А мне сегодня, вдруг, приснилась мама…
Мол батя очень резко поседел,
Ему ведь 47, ну как бы рано…

Хочу сказать “Спасибо”, что ты есть,
За письма, деньги, то, что помогаешь…
Без помощи тут правда просто жесть,
Хотя о чем я, сам прекрасно знаешь…

Но я привык, и нам все не по чем,
Жаль есть приказ – не можем дать “ответку”,
А нас утюжат сталью и огнем,
Причем спецы, ложится все так метко…

Прости, братан, меня уж нет в живых,
В раю все наши, те, кого любили
Опубликуй, прошу, мой нервный стих,
Ведь живы мы, пока нас не забыли…

Автор: волонтер Быков Максим

Сидів в окопі чолов’яга

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії

Фото: Евгеній Журавель, 92 ОМБр

Сидів в окопі чолов’яга
Мобілізований в АТО
Звичайний тракторист, трудяга
Немає навіть і авто
За кілометр расєйський прапор
Сусідів криє міномет
Он танчик суне, провокатор
Пора дістать гранатомет.
А в Києві є-декларанти
Мільйони пачками сують
Вони в країні цій мігранти
Не дай бог що – одраз чкурнуть.
І думав чолов’яга сивий
Не по роках, а від війни
«Де ворог мій? Той, боязливий ?
Чи вдома в Раді всі вони?…»

Автор: волонтер Анатолій Опанасюк

200

Оприлюднено Оприлюднено в 200

Автор фото: КЭП, 53 ОМБР

Я по сводке прошел как цифра.
Одна двойка и два нуля.
Отрекитесь от кода шифра
И поймите, что это Я.

Тот, кто вечером был в наряде,
Отсылал СМС домой,
И не знал, что летит в снаряде,
Тот осколок, который мой.

Не хочу быть строкою в сводке,
Не хочу безымянным быть.
Не затем умер я, чтоб водки,
Кто-то вечером мог попить.

Не затем, подставляя тело,
На войне не кривил душой.
Той, которая жить хотела,
А не цифрою стать скупой.

Мы не цифры с двумя нулями.
Не в отчетностях номера.
Мы обычными были парнями
И живыми еще вчера.

Когда слышите цифру двести,
То представьте хотя-бы раз,
Что на этом проклятом месте,
Мог бы быть и любой из вас.

Оправдания не ищите.
Я судьбу свою выбрал сам.
Но уж если погибших чтите –
То зовите по именам.

Автор: Виктор Залевский. Прапорщик 95-ки

Примари

Оприлюднено Оприлюднено в смерть

Примари у думках пристали
Наче штовхаючи на шлях
На шлях де темряви кристали
Роздеруть душу на очах
Оскаженіло небо, вітром
Гнівом руйнує ліхтарі
Такою силою б тендітно
Забрати лихо на землі
Не має слів розчарування
Хоч чарам тут не до війни
Щодня, розбиті сподівання
Щодня, прогнилі паркани
Гартоване сльозою слово
Вогнем згоріло у вірші
Це не війна, страшна хвороба
Мов чорна пляма, на душі
Невже учора все наснилось
Ще не підписано вінок
Смерть на побачення спізнилась
Її не здійснений танок…
Химери, демони, примари…
Війні поклони віддають
Дощем впадуть, криваві хмари
Святих у пекло поведуть…

Автор: Patrik Orishko

Колыбельная мажорам

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії

День прогнал забавный вечер
Не спеши бежать в кроватку
Черный матовый ленд крузер
Подарил тебе твой папка

Чтоб асфальт был без воронок…
Чтоб по городу промчаться….
Третью ночь не спит солдатик
Одев форму в свои двадцать

Не страшны тебе засады
Ты не слышал выстрел танка
Ты не знаешь вес снаряда
Твоя тяжесть пива банка

Утес, зушка, сто двадцатый
залпом “сигарет пол пачки”
То чужое, а роднее
Дискотеки, девки, тачки

Вновь светает, ты в экстазе
После тяжкой бурной ночи
А парнишку на Донбассе
Снова разорвало в клочья

И когда срывает крышу
В голову метал попавший….
Стоп! Несет меня! Не слушай…
Спи! Ведь очень ты уставший…

Автор: Паплінський Станіслав

Спогади

Оприлюднено Оприлюднено в біль, вірш солдат ато, Паплінський Станіслав, спогади

В память вгризлися спогади коренем
Проростають гілками ненависті
Пробиваються тілом знеболеним
Йде війна у моїй підсвідомості

В снах зявляється смерть, запах пороху
Перемішаний з тілом розірваним
Знову я прокидаюсь від вибухів
Щось шепочучи голосом зірваним

Сон! Це був всього лиш страшний сон
Я від пробудження радію
Зник бій, зник вибух, зник полон
Вдихну життя і опянію

Залиши не приходь снами чорними
Бій останній живе в моїй памяті
Перед долею були покірними
Попри нерви як струни натягнуті

Прожене день світанком ці спогади
Защебече життя птахом високо
Не шукаю я радісних поглядів
Смерті погляди вїлися глибоко

Автор: Паплінський Станіслав Михайлович

Берчики

Оприлюднено Оприлюднено в Победа за нами

berchyky

Осень. Окопы. Берчики грею…
Где? Вам об этом сказать я не смею,
Но где-то на Юго-Востоке страны,
Где жизнью рискуют своей пацаны.

Дождливая осень сейчас настаёт
И враг каждый день подарки нам шлёт.
Вот мины шарахнули в детском саду,
Гореть тебе, путин, всю вечность в аду!

Коварный свой план ты готовил не год,
Сумел против нас свой настроить народ.
Лохов и предателей щедро спонсировал ты,
Твои чтоб имперские сбылись мечты.

Но вышел облом…Не сдалась Украина!
Все вместе пошли защищать Батькiвщину
И старый колхозник Петрович- “Седой”
И Стёпа Чубенко- пацан молодой…

Козацкая кровь не остынет с годами,
Вперёд, Патриоты! Победа- за нами!

Автор: Владимир. Краматорский Погран.отряд.

Слава воїнам АТО

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії

Автор фото: Олег Борордай

Слава воїнам АТО,
Нездолає нас ніхто!
Як казав Батько Тарас,
Воля правда, віра в нас.

Відчайдушні і завзяті,
Без страху к москальській раті,
Бо їхня рать то балаган,
А пращур наш то є Степан,

В руках тримаєм прапори,
Надії віри боротьби,
Хоча і втрати є у нас,
У цей важкий нелегкий час,

Пройдемо з честтю боротьбу,
Здобувши волю ту святу,
Тримайся рідно Батьківщино!
Я є твій лицар – Україно!

Автор: Станіслав. Боєць 53 омбр. Позивний “пісатель”

Молитва

Оприлюднено Оприлюднено в брати, молитва

Я підпалю те сяйво ночі,
Всі ті мільярди в небі тіл,
Я напишу для тих, хто хоче,
Хто бачить світ через приціл.

Я помолюсь. Так щиро й довго,
Хоча не вірю у богів,
Нас всіх веде одна дорога,
Я помолюсь за вас-братів.

Я приклоняюсь на коліно,
За тих, хто дім покинув свій,
За всіх батьків, або за сина,
Які покинули цей світ.

Війна все йде, все ллється кров,
Як ворогів, так і своїх,
Ми йдемо всі до перемог,
Тримавши світ через приціл.

Чужі обличчя, що за рік,
Стають найблищими братами,
Як ми ненавидем цей світ!
За лицемір’я і підстави.

Так всі втомились у тилу,
У всіх своє життя триває.
А тих, хто бачив цю війну,
До вас вже жити не вертає.

Автор: Фауст

Вихід

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії

На сході як завжди без змін,
Один котел міняється на інший.
Чому наш зведений загін,
Ще й досі із «Довжанського» не вийшов?

Ми знову сидимо у бліндажі,
Чекаємо ворожі артатаки.
Не знаємо чи будемо живі,
Чи замість нас розквітнуть маки.

Чому раніше визнаний кордон,
Залишився на карті лиш пунктиром.
Ніхто із нас не вистрілив й патрон,
Проте ми для Росії стали тиром.

Початок червня, чуємо: «Підйом, брати!»,
Зірвалась наша техніка алюром.
Позаду нас залишились кати,
А по боках сепаратисти щільним муром.

Ми їхали усі на чом змогли,
Старі УАЗи рвали під собою.
Там кращі з кращих полягли,
Останній раз почувши «Всі до бою».

З Донбасу повернулися не всі,
Не дочекалась мати свого сина.
Навіщо «імператоре» тобі,
Потрібна наша ненька Україна?

Автор: Ігор Перегняк, 

Ізмаїльский прикордонний загін

Сторінка 12 з 17
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17