Слава воїнам АТО

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії

Автор фото: Олег Борордай

Слава воїнам АТО,
Нездолає нас ніхто!
Як казав Батько Тарас,
Воля правда, віра в нас.

Відчайдушні і завзяті,
Без страху к москальській раті,
Бо їхня рать то балаган,
А пращур наш то є Степан,

В руках тримаєм прапори,
Надії віри боротьби,
Хоча і втрати є у нас,
У цей важкий нелегкий час,

Пройдемо з честтю боротьбу,
Здобувши волю ту святу,
Тримайся рідно Батьківщино!
Я є твій лицар – Україно!

Автор: Станіслав. Боєць 53 омбр. Позивний “пісатель”

Молитва

Оприлюднено Оприлюднено в брати, молитва

Я підпалю те сяйво ночі,
Всі ті мільярди в небі тіл,
Я напишу для тих, хто хоче,
Хто бачить світ через приціл.

Я помолюсь. Так щиро й довго,
Хоча не вірю у богів,
Нас всіх веде одна дорога,
Я помолюсь за вас-братів.

Я приклоняюсь на коліно,
За тих, хто дім покинув свій,
За всіх батьків, або за сина,
Які покинули цей світ.

Війна все йде, все ллється кров,
Як ворогів, так і своїх,
Ми йдемо всі до перемог,
Тримавши світ через приціл.

Чужі обличчя, що за рік,
Стають найблищими братами,
Як ми ненавидем цей світ!
За лицемір’я і підстави.

Так всі втомились у тилу,
У всіх своє життя триває.
А тих, хто бачив цю війну,
До вас вже жити не вертає.

Автор: Фауст

Вихід

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії

На сході як завжди без змін,
Один котел міняється на інший.
Чому наш зведений загін,
Ще й досі із «Довжанського» не вийшов?

Ми знову сидимо у бліндажі,
Чекаємо ворожі артатаки.
Не знаємо чи будемо живі,
Чи замість нас розквітнуть маки.

Чому раніше визнаний кордон,
Залишився на карті лиш пунктиром.
Ніхто із нас не вистрілив й патрон,
Проте ми для Росії стали тиром.

Початок червня, чуємо: «Підйом, брати!»,
Зірвалась наша техніка алюром.
Позаду нас залишились кати,
А по боках сепаратисти щільним муром.

Ми їхали усі на чом змогли,
Старі УАЗи рвали під собою.
Там кращі з кращих полягли,
Останній раз почувши «Всі до бою».

З Донбасу повернулися не всі,
Не дочекалась мати свого сина.
Навіщо «імператоре» тобі,
Потрібна наша ненька Україна?

Автор: Ігор Перегняк, 

Ізмаїльский прикордонний загін

Прощавайте, рідні мамо й тато

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії, розшукуємо автора

Прощавайте, рідні мамо й тато,
На Донбас дорого нас веди,
Українські землі визволяти
Від московсько-путінськой орди.

Наступають дні немилостиві,
Сили ночі хмарою повзуть,
Хоч і люди ми миролюбиві,
Вороги по повній відгребуть!

Ми нащадки славних запорожців,
Окупантам вуха надерем,
З нами правда, і ми переможці,
Рідну землю ми обережем.

Наш клич Правди, Гідності й Свободи
До Кубані сурми донесуть,
Очманілих, ряжених “казаков”
Козаки шаблями поженуть.

Нас зустрінуть радісно дівчата,
Переможний пролунає дзвін,
Нас з дитинства вчили все прощати,
Але цього зла ми не простим.

Зустрічайте, рідні мамо й тато,
Із Донбасу повернулись ми,
Захистили ми міста і хати
Від московсько-путінськой чуми!

Автора розшукуємо!

За що країні стільки болі?

Оприлюднено Оприлюднено в біль, вірш ато

За що країні стільки болі?
Чим заслужили ми усі?
У небо йдуть нові герої,
Молитви ллються не весь світ.
За що вже сива чиясь мати?
За що ці сльози у батьків?
Він був студент, пішов в солдати,
Що б врятувати рідний дім.
Навіщо донька вже без батька?
Бо він пішов, за її сон,
Що б не було їм вдома страшно,
Був він водій, тепер – герой.
І пролунає на весь світ,
Розносить звук, неначе грім,
І що б не чути лихий крик,
Із термінала звучить гімн.
Тіла загиблих на землі,
А навкруги посеред пилу,
Посеред гільз що на крові,
Сидить солдат що вже весь сивий.
І він не здасться, він живий
Він заряджає магазин,
“За тебе братику, Максим…”,
Він шепотів і знову в бій.
Удари Граду по стіні,
На стелі дірка від снаряду,
Провірити усіх своїх,
І сподівання що без втрат ми.
Тіла братів накриті стягом,
Прощання з вами назавжди,
Ви йдете в небо нести варту,
А ми за вас і ще помстим.
За що країні стільки болі?
За що вмираємо ми всі?
У небо йдуть нові герої,
Молитви ллються на весь світ.
Автор: Позивний Фауст

Здесь нервы у всех на пределе

Оприлюднено Оприлюднено в надежда

Здесь нервы у всех на пределе.
Здесь сложно расслабиться нам.
Здесь души, сердца на прицеле!
Здесь молча стреляют по нам.
А мы здесь не можем дать сдачи,
Точнее здесь нам не дают.
Желают лишь только удачи
И вновь директивы всё шлют.
Мы здесь потеряли так много.
Кто друга, кто веру, кто кров.
Одна здесь надежда. На Бога.
И ту, что ждёт дома – Любовь.

Автор: Джур Вадим, 9 омпб

А там, до сих пор летают снаряды

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії

А там, до сих пор летают снаряды
И ранят, калечат и гибнут солдаты
А здесь, все спокойно. Будто нету войны
Гуляют, мечтают без чувства вины
А там, много горя, геройства и злобы
Становится видно – какой кто есть пробы
А здесь,все запутано. Сложно. Не просто
Вокруг много фальши, карьерного роста
Здесь режут глаза – нищета и богатство,
Бездушие многих, их зависть, коварство
Там кровь застывает, в лицо-дует ветер
И хочется мира на всем белом свете
И там и тут живут наши люди
И годы войны большинство не забудет.
Но, кто воевал там терпел и страдал
Тот, долг свой Отчизне и семьям отдал

Автор:Олег Бородай

Моя броня

Оприлюднено Оприлюднено в Patrik Orishko, кохана

– Кохана ти є тут?
– Так милий я з тобою..
– Тримай в серці за руку, я у темряві іду
Не страшно в очі смерті, коли ангел мій зі мною
Броню кохання твого я на тіло одягнув
Байдуже кулі свист, моєї тут немає
В думках чарівна посмішка твоя
І смерть сили кохання ніколи не здолає
Мала, у тобі сила вся моя
Я посміхнувсь тобі, ти посмішку відчуєш
В одному тілі дві споріднені душі
Можливо слів моїх, сьогодні не почуєш
Лиш зранку прочитаєш у вірші….
 Автор: Patrik Orishko

чем глубже в тыл тем громче крики

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії, Максим Музика

чем глубже в тыл
тем громче крики
вперёд!
победу!
зрада!
зрада!
на передке
порядком тише
и мысли выше
взоры чище
воды
БК
да весть от близких
всё что нам надо
на пороге ада

Автор Максим Музика, #тихотворения_Зоран

хотів би ти здихатись снів

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії

хотів би ти здихатись снів
що розпеченим жалом
блукають вночі
і приходять з братами
що вже не прийдуть по обійми
і не покличуть на каву

– пам’ятаєш це все?
– пам’ятаю

– забути б хотів?
– ні.. жодного права не маю
просякнуті кров’ю
полеглих братів
ті спогади наші

нехай хоч кожну ніч
приходять
хай спати не дають
та й не дозволять нас
всім ворогам приспати

Автор: Максим Музика, #тихотворения_Зоран

Сторінка 13 з 17
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17