Прощавайте, рідні мамо й тато

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії, розшукуємо автора

Прощавайте, рідні мамо й тато,
На Донбас дорого нас веди,
Українські землі визволяти
Від московсько-путінськой орди.

Наступають дні немилостиві,
Сили ночі хмарою повзуть,
Хоч і люди ми миролюбиві,
Вороги по повній відгребуть!

Ми нащадки славних запорожців,
Окупантам вуха надерем,
З нами правда, і ми переможці,
Рідну землю ми обережем.

Наш клич Правди, Гідності й Свободи
До Кубані сурми донесуть,
Очманілих, ряжених “казаков”
Козаки шаблями поженуть.

Нас зустрінуть радісно дівчата,
Переможний пролунає дзвін,
Нас з дитинства вчили все прощати,
Але цього зла ми не простим.

Зустрічайте, рідні мамо й тато,
Із Донбасу повернулись ми,
Захистили ми міста і хати
Від московсько-путінськой чуми!

Автора розшукуємо!

За що країні стільки болі?

Оприлюднено Оприлюднено в біль, вірш ато

За що країні стільки болі?
Чим заслужили ми усі?
У небо йдуть нові герої,
Молитви ллються не весь світ.
За що вже сива чиясь мати?
За що ці сльози у батьків?
Він був студент, пішов в солдати,
Що б врятувати рідний дім.
Навіщо донька вже без батька?
Бо він пішов, за її сон,
Що б не було їм вдома страшно,
Був він водій, тепер – герой.
І пролунає на весь світ,
Розносить звук, неначе грім,
І що б не чути лихий крик,
Із термінала звучить гімн.
Тіла загиблих на землі,
А навкруги посеред пилу,
Посеред гільз що на крові,
Сидить солдат що вже весь сивий.
І він не здасться, він живий
Він заряджає магазин,
“За тебе братику, Максим…”,
Він шепотів і знову в бій.
Удари Граду по стіні,
На стелі дірка від снаряду,
Провірити усіх своїх,
І сподівання що без втрат ми.
Тіла братів накриті стягом,
Прощання з вами назавжди,
Ви йдете в небо нести варту,
А ми за вас і ще помстим.
За що країні стільки болі?
За що вмираємо ми всі?
У небо йдуть нові герої,
Молитви ллються на весь світ.
Автор: Позивний Фауст

Здесь нервы у всех на пределе

Оприлюднено Оприлюднено в надежда

Здесь нервы у всех на пределе.
Здесь сложно расслабиться нам.
Здесь души, сердца на прицеле!
Здесь молча стреляют по нам.
А мы здесь не можем дать сдачи,
Точнее здесь нам не дают.
Желают лишь только удачи
И вновь директивы всё шлют.
Мы здесь потеряли так много.
Кто друга, кто веру, кто кров.
Одна здесь надежда. На Бога.
И ту, что ждёт дома – Любовь.

Автор: Джур Вадим, 9 омпб

А там, до сих пор летают снаряды

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії

А там, до сих пор летают снаряды
И ранят, калечат и гибнут солдаты
А здесь, все спокойно. Будто нету войны
Гуляют, мечтают без чувства вины
А там, много горя, геройства и злобы
Становится видно – какой кто есть пробы
А здесь,все запутано. Сложно. Не просто
Вокруг много фальши, карьерного роста
Здесь режут глаза – нищета и богатство,
Бездушие многих, их зависть, коварство
Там кровь застывает, в лицо-дует ветер
И хочется мира на всем белом свете
И там и тут живут наши люди
И годы войны большинство не забудет.
Но, кто воевал там терпел и страдал
Тот, долг свой Отчизне и семьям отдал

Автор:Олег Бородай

Моя броня

Оприлюднено Оприлюднено в Patrik Orishko, кохана

– Кохана ти є тут?
– Так милий я з тобою..
– Тримай в серці за руку, я у темряві іду
Не страшно в очі смерті, коли ангел мій зі мною
Броню кохання твого я на тіло одягнув
Байдуже кулі свист, моєї тут немає
В думках чарівна посмішка твоя
І смерть сили кохання ніколи не здолає
Мала, у тобі сила вся моя
Я посміхнувсь тобі, ти посмішку відчуєш
В одному тілі дві споріднені душі
Можливо слів моїх, сьогодні не почуєш
Лиш зранку прочитаєш у вірші….
 Автор: Patrik Orishko

чем глубже в тыл тем громче крики

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії, Максим Музика

чем глубже в тыл
тем громче крики
вперёд!
победу!
зрада!
зрада!
на передке
порядком тише
и мысли выше
взоры чище
воды
БК
да весть от близких
всё что нам надо
на пороге ада

Автор Максим Музика, #тихотворения_Зоран

хотів би ти здихатись снів

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії

хотів би ти здихатись снів
що розпеченим жалом
блукають вночі
і приходять з братами
що вже не прийдуть по обійми
і не покличуть на каву

– пам’ятаєш це все?
– пам’ятаю

– забути б хотів?
– ні.. жодного права не маю
просякнуті кров’ю
полеглих братів
ті спогади наші

нехай хоч кожну ніч
приходять
хай спати не дають
та й не дозволять нас
всім ворогам приспати

Автор: Максим Музика, #тихотворения_Зоран

Здесь недобро ворчит горизонт

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії

14492507_688460921318252_7663433221900612108_n

Здесь недобро ворчит горизонт,
Выходя на непрошеный бис,
Засоряя эфир, нас на понт
Взять пытается русский радист
Мол, он видел, как с севера гнал
Ветер тучи, несущие град;
И про то, как медаль размещал
Он за Крым, среди прочих наград.
Я запомнил его позывной,
На войне все дорожки кривы.
И пока на плечах с головой,
И потом, если без головы,
Вдруг увидимся, карты – они
Так ложатся, поди – угадай.
Может быть пересчитаны дни,
И за ними нас ждет общий край.
Пусть сейчас говорит, у меня
Есть покуда дела поважней;
И струна натянулась звеня,
И душа потянулась за ней.
И душа потянулась туда,
Где меня, как мне кажется, ждут.
Расстояния без труда
В одну точку стянула, как жгут.
Мои пальцы легли на щеку,
И глаза посмотрели в глаза…
Если ждешь, я пройду, я смогу…
Здесь закончу… и сразу назад

Автор:  Кэп, 53 ОМБР

Мы не спросили разрешения

Оприлюднено Оприлюднено в вірш солдат ато, стих ато, стихи солдат

Мы не спросили разрешения.
Собрались молча и ушли.
Нас рог позвал и без сомненья
Сменили плуг мы на мечи.
Мы грязь месили вместе с кровью.
За перевалом перевал
Незримый ангел нас любовью
Родных и близких укрывал.
Им было во сто крат труднее
Весь этот ужас пережить.
Ведь выбор лишь один имели:
С ума сойти или дожить.
Дожить, дождать, когда вернемся.
Когда тоска и страх опять
Бесплотной тенью против солнца
Порою будет набегать.
И станем мы тогда должны им:
Закрасить ранние седины,
Разгладить мелкие морщины.
Да! Мы должны! Ведь мы мужчины…

Автор Владимир Шевченко, 95 OAMБр

 

Я ненавижу войну

Оприлюднено Оприлюднено в Війна

A destroyed Ukrainian army tank stands on the tarmac of Donetsk airport in October.Photo by Sergei L. Loiko Los Angeles Times

Я ненавижу войну…..
Я ненавижу войну, которая судьбы людские калечит.
Я ненавижу войну, время раны которой не лечит.
Я ненавижу войну, которая семьи “двухсотыми” рушит.
Я ненавижу войну, пожары которой слёзы детские тушат.
Я ненавижу войну, в которой деньги огромные правят.
Я ненавижу войну, в которой байки политики травят.
Я ненавижу войну, когда рядом взрываются ВОГи.
Я ненавижу войну, когда молчит артиллерия – Боги!
Я ненавижу войну, когда поле вспахано “Градом”.
Я ненавижу войну за то, что Ад уж не кажется Адом.
Я ненавижу войну, когда теплое сердце немеет.
Я ненавижу войну, когда медик к нему не успеет.
Я ненавижу войну, за погибшего друга и брата.
Я ненавижу войну, в которой рождается “вата”.
Я ненавижу войну, за потерянных сотню рассветов.
Я ненавижу войну, в которой не видно ответов.
Я ненавижу войну…
Автор: Джур Вадим 9 омпб

Сторінка 13 з 17
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17