Смерть в бикини

Оприлюднено Оприлюднено в Александр Василенко, смерть

Солнце светит. Жаром хлещет,
Раскаленная земля.
Смерть в бикини, в шляпке черной,
Крутит тазом вензеля.

Соблазняя раз за разом,
Прикрывая наготу,
Забирает нас с собою,
В вековую пустоту.

Рвет в куски желейный воздух,
Мин осколочный металл.
И поддавшись чарам Смерти,
Кавалер ее упал.

Автор:  Александр Василенко, 93 OMБр

Вже новий день, настала ніч

Оприлюднено Оприлюднено в вірш ато, Фауст, хлопці

Вже новий день, настала ніч,
Туман, волога, тиша, бій,
Абсурд в словах не дивна річ,
Застряв в думках немов німий.

Несе душа, сюди назад,
А тіло рветься звідсилля,
Он спалах! Зараз вдаре Град,
І світ не мій, і я не я.

Ось щойно була тишина,
Ось щойно птаха щебетала,
І знов повернеться війна,
Коли лунає канонада.

І я не сплю, і це не сон,
І Гради вдарять за ударом,
Не повернувся хто пішов,
На розвідку за тим овалом.

І звідти вдарив білий дим,
Згорів бк..значить попали…
Не повернуться вже з війни,
Ті хлопці що ми навіть і не знали…

Я чув по рації ваш клич,
“не суйтесь, тут кажись засада”,
Ударив Град, ваш голос стих,
Повіяв дим із-за овала.

Я відомщу, за вас, брати,
Вас вбили там всіх не даремно,
Ваш голос в рації вже стих,
І на душі, як в небі темно.

До нас підходить вже орда,
Лунає бій, горить земля,
Моя душа, немов вода,
І світ не мій і я не я.

Автор: Фауст

Сторінка 17 з 17
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17