За спиной, подавая патроны

Оприлюднено Оприлюднено в icтина, Війна, Дівчата

Лера
За спиной, подавая патроны,
Пулеметные ленты, “лимонки”
Я стояла в жилете тяжелом,
И болели в ушах перепонки.
Постоянные взрывы, раскаты,
Всюду про “часовые стрелки”
А по рации крики и маты,
Не погибнуть бы нам в перестрелке.
В бое жарком, попался под пулю,
Прямо в ногу, поедет 300-тым,
– Позвони – на прощанье целует,
Слава богу, не станет 200-тым.
За двоих в бой рвалась как тигрца,
Помогала вытаскивать наших,
После боя, у каждого лично,
Попросила прощенья у павших.
После в госпиталь ехала долго,
Привезла ему фрукты, конфеты,
Пару капельниц, шпри`цы, и бинты,
И желанные так – сигареты.
Говорят – “трудно жить с воевавшей,”
Мне сказал это тот, кто такого не знал,
Я скажу вам, поверьте такое познавшей
– Только тем – кто сам не воевал
Автор: Олег Федотов

Вы простите солдата

Оприлюднено Оприлюднено в Олег Федотов, письмо, солдат

Автор фото: Олександр Гром

Вы простите солдата,
что так просто вам пишет.
Он не злой, не плохой,
он любовью обижен!
Под осколками градов,
под прицелами снайперов,
Он все думал о вас,
ваш лик в сердце вынашивал.
Вы простите солдата.
Ведь любовь его выгнала,
А старуха война его тихо приняла.
Вы простите солдата,
За его откровенность.
Любовь, это фантазии,
А война любит честность.
Вы простите солдата,
Он любовью обижен.
но он очень надеется,
Что она его слышит.

Автор: Олег Федоров

Не сумуй козаче! Не журися воїн!

Оприлюднено Оприлюднено в воїн, герой, Олег Федотов

14585312_1164774223580784_1882649427_n

Не сумуй козаче! Не журися воїн!
Ви святі герої на своїй землі!
Впала вам на плечі дуже тяжка доля,
Боронити землю, гнати ворогів!
Стали ви до бою, міцною стіною!
Вірні побратими! Друзі бойові!
Ви тримали небо, лицарі-герої!
Не зганьбили Неньки вірниї сини!
Не було вам страху, скрізь вогонь та пекло!
І лякався ворог, як співали ви!
Не встояли мури – ви стіною стали!
Наче ви з металу, нащі козаки!
І вклонюсь до долу, перед образами,
На каміннях сірих, кращіх зі синів!
Ви служите браття на небесних чатах!
Не забуде Ненька лицарів своїх!
Не сумуй козаче! Не журися воїн!
Ви святі герої на своїй землі!
Україна – мати! Вас вітає з святом!
Лицарі – герої! Справжні козаки!
Автор: Олег Федоров

Спасибі тобі, друже, що живий

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії, друг, душа, живий

Спасибі тобі, друже, що живий,
За те спасибі, що вернувся з бою,
Де не один полеглий із героїв …
Життям усе ж іскриться погляд твій..
Спасибі тобі, друже, що зумів
Все ж бути там – пройшов же ти чимало..
Хоч тут тебе нам так не вистачало,
Ясних думок і посмішок, і слів..
Спасибі тобі, друже, що зберіг
Любов у серці до свойого краю
Попри всі чвари…та я точно знаю,
Що ти по іншому б не йшов – не зміг!
Для перемоги все зробить зумій
У цей важкий для України час!
Ти вистоїш за себе і за нас,
Спасибі тобі, друже, що живий!
Автор: Волонтер, редактор “Постріл” Любава Казмірчук

Благодарственное письмо солдатам

Оприлюднено Оприлюднено в герой, Олег Федотов, письмо, суть

Фото: Жора Турчак

Спасибо вам, Родные наши,
Ребята, хлопцы, пацаны,
За то, что каждый день на страже,
Покой храните, вы, страны.
Спасибо что живете песней,
Играющей у вас в сердцах,
Победу, мы одержим вместе,
Ведь нам давно не ведам страх.
Вы каждый день, рискуя жизнью,
Встаете на защиту нас,
Я вам клянусь, что павших помним,
Что не забыт никто из вас.
Спасибо вам за смс-ки,
За те короткие звонки,
В миг тишины от перестрелки,
В момент молчания войны.
Они для многих – драгоценны
У телефона сидя ждут,
Мгновений радости бесценных,
Тех ценных, нескольких минут.
Спасибо вам за вдохновенье,
Без вас ни песен, ни стихов,
Не написали бы наверно,
Не подобрали б, нужных слов.
Чтобы сказать, вам всем, Спасибо!
За ваши подвиги, в АТО,
Ведь Украина – это сила,
И нас – не победит никто!!!
Автор: Олег Федотов 

Холодно Я заснув…чи замерз

Оприлюднено Оприлюднено в біль, вигнать врогів

Алексадр Русаков12

Холодно Я заснув…чи замерз
А чи може не я
А країна заклякла від болю.
Ті, що рвались до влади
Кричать — нічия!
А колись закликали до бою
Стихло все накруги
Спить Майдан, сплять брати
Що полегли на ратному полі
Ну а ті, що кричали “расєя прійді”
Знову зараз гуляють на волі.
Важко дихати тут
Бо пітьма знов встає
І ти борешься знов із собою.
Дочекатись кінця, ідучи до мети
Чи піти, повернувшись весною.
Я заснув.. чи замерз…
Автор: Анатолій Опанасюк

Мы в ответе за тех, кого приручили

Оприлюднено Оприлюднено в друг

Фото: Виталий Черкунов

Мы в ответе за тех, кого приручили
Оглохший от взрывов снарядов,
Голодный, измученный пес.
Давно нет хозяина рядом,
И взгляд затуманен от слез.
А раньше все было иначе,
Давно, еще до войны.
Игрался с ним маленький мальчик,
И снились красивые сны.
Но утро однажды взорвалось.
И мины ложились в дали.
Хозяева быстро собрались,
Забыли его и ушли.
Так дни собирались в недели,
А он все хозяина ждал.
И листья давно пожелтели,
А он все свой дом охранял.
Пусть тело обычной дворняги,
Нельзя идти против природы.
В его сердце столько отваги,
Оно ведь чистейшей породы!!!
Автор: Дмитрий Маляр

 

Біль щастя, роздуми розлук…

Оприлюднено Оприлюднено в Kostia Chabala​, біль, брати, вірш ато, вірш солдат ато

Біль щастя, роздуми розлук…
Війна, яка мене змінила:
Ще мить тому – з тобою друг,
Аж ось – забрала вища сила
І понесла – кого куди:
Хтось – поруч, хоч і недосяжно
Когось – засипані сліди
Пісками часу. Неосяжно
Для пересічного мене,
Переплітає Всесвіт долі…
Мереживо скував одне
З шляхів людей, що прагнуть волі
Автор: Kosttia Chabala

А в душі його тільки пустеля

Оприлюднено Оприлюднено в 200, Війна, вірш ато, вірш солдат ато, воїн, котел

Павел Несетов2

А в душі його тільки пустеля,
І в очах бачив сум, бачив біль,
Бачив все що я бачив у себе,
На війні у серпневі ті дні.

Бачив полум’я, дим – то сигнали,
Тих полеглих назавжди в бою,
Крики болю, останні зізнання,
До зірок, і в ту тишу нічну.

А в очах його бачив себе я,
І в душі його біль теж моя,
Він вмирав тоді також за мене,
Хоч не знав його навіть ім’я.

І ще сотні хвилин до світанку,
Тільки зорі світили тоді,
Він вмирав без єдиного страху,
А в очах тільки сум, тільки біль.

І ще сотні таких як і він,
Залишились в тій тиші нічній,
Назавжди у пекельном “котлі”,
Стали платою суці-війні.

А в душі їх з’являлась пустеля,
Там де сонях красиво вже цвів,
Вони всі відправлялись у небо,
Завершаючи останній свій бій.

Автор: Вадим Фавст

Очередная ночь без сна

Оприлюднено Оприлюднено в icтина, вірш ато, душа, Олег Федотов

Очередная ночь без сна 
Очередная сигарета 
С передовой всё нет ответа 
Там где-то “Русская Весна”. 

Я вспоминаю наш блиндаж
Как в темноте мы в нем сидели
Как ночью трассера горели
Всё небо взяв на абордаж

Там где-то Гром и Россамаха
Сжимают снова автомат
И в бой они идут без страха
И кольца дергают гранат

Друзья с гражданки – стали чужды
Я понял, это не друзья
У них свои дела и нужды
И им совсем не нужен я.

Мне из АТО звонят ребята
Мне как Родные все давно
Я помню трупы, взрывы Града
И это было не кино

Народу не понять наш юмор
Всю ту усталость от нагрузки,
Что “лифчик” вскользь упоминая
Мы говорили о разгрузке.


Автор: Олег Федотов

Сторінка 4 з 17
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17