Загиблим – пам’ять

Оприлюднено Оприлюднено в icтина, брати, вигнать врогів, вірш солдат ато

Загиблим – пам’ять.
Живим – наснаги.
Зі святом усіх причетних.
Мовчання крик, гарчання, вий.
Ти повирнувся, ти живий!
Ти бачив жах, кривавий мрак.
Ти вже не зможишь жити так,
Як жив до цього все життя.
Нема в минуле вороття!
Не полишай ти боротьби!
Будуй, живи, твори, люби!
Складай із мрій свій храм зорі,
За тих хто жив і тих хто ні.
Не дай спаплюжить пам’ять тих,
Хто розчинився, тих, хто зник.
Як треба, криком ти кричи!
Та не мовчи, та не мовчи!
Ти не один! Багато нас,
Хто в темну ніч їх чує глас.
Ми винні їм наше буття!
Ми маєм випалить сміття!
Та відвернути від дітей,
Те пекло, з тисячи смертей…
Автор: Володимир  Шевченко

Впаде зоря

Оприлюднено Оприлюднено в біль, Війна, вірш солдат ато, Фауст

Впаде зоря, немов би сльоза мами,
А я посеред поля в білий день,
Під жовтим сонцем і блакиттям небосяйва,
Мене веде… кудись мене веде.
Багато що хотів, що я не хочу,
І що хотів у мене ще нема,
Отримаю усе що я захочу,
Впаде зоря, закінчиться війна.
Посеред поля всюди шрами України,
Зруйновані, згорівши сліди сел,
І тут вже не сміються чиїсь діти,
Тут інше розуміння всіх речей.
На першій лінії окопів серед поля,
Немає атеїстів і чужих,
Тут сука-смерть кружляє наче вдома,
І тут не сняться нам ніякі сни.
Підемо вперед, чекаємо наказу,
Готові ми помститись за братів,
Ми воїни вкраїни на Донбасі,
Усю країну тут ми бороним.
Впаде зоря, я повернусь додому,
Назавжди повернувшись із війни,
Моє життя почнеться з новим колом,
Із згадкою про ці криваві дні.
Автор: – Вадим Фавст

КОМБАТ

Оприлюднено Оприлюднено в вигнать врогів, вірш солдат ато, воїн, Комбат

Фото: Позивний L

Жив-був комбат. Простий Комбат!
Майор. Сам чорт йому нe брат.
Чорти у бліндажах нe приживаються.
Він по паркeту нe літав, він у Криму нe засмагав.
Тому й отримував всe тe  “что полагаeтся”.
Скажи ж “Так точно” він в АТО,
Давно б було новe авто,
Квартира. Акадeмія. Погони…
А він: “Дeсяточку в квадрат…..
Арта та дe ж … і далі мат,
У мeнe пацани там загинаються”
А в когось ордeни нові’,
Старі вжe тиснуть кітeлі’
Таж бeз проблeм, “скутюрять нову  хформу”.
В Комбата “мультікам”, “БК”, поюзаний “АКТК”…
І ОПЛEСКИ ВІД ВСЬОГО БАТАЛЬЙОНУ!
Жив-був комбат. Простий Комбат!
У нього за спиною БАТ…
Який зайдe і зробить тe, що будe трeба.
Пановe “но’ві кітeлі'” – поприпинайтe язики…
Бо далі… будe тe, що будe трeба)
Автор: Mik Volf 36 ОБрМП

Ало, чуєш, брате! В нас двісті…

Оприлюднено Оприлюднено в 200, біль, брати, Війна, вірш ато, вірш солдат ато, воїн, друг

Олексій ЕвдоЩук, 95 ОМБр

Ало, чуєш, брате! В нас двісті…
І єдине питання – хто?!!!
Хто сьогодні пішов у вічність?
Боронити нас з неба. ХТО?!!!
І згадаеш ти, як сварились,
Чия черга піти в наряд.
І згадаеш ти,як ділились
Всім, що було. Бо ти солдат.
І ще знаеш ти, в нього мати,
Ще вродлива та молода.
І ще знаеш ти, в нього донька,
Наче квітонька польова.
Що ти можеш, брате?! Нічого.
Тільки тихо, про себе, вити.
Що ти можеш, брате?! Нічого.
Лише далі, за нього жити…
Пам’яті Олексія Евдощука….5 рота 95 OMБр
Автор: Владимир Шевченко

Снова грустные сводки из фронта

Оприлюднено Оприлюднено в суть

Снова грустные сводки из фронта!
Снова жертвы для смерти слепой!
А я верю, победу добудем!
И живыми вернёмся домой!
Ну а с неба железо все падает,
И мешает нас с грешной землёй!
А я верю, победу добудем!
И живыми вернёмся домой!
Что вы скалитесь – землю продавшие?
Все смеясь над солдатской судьбой.
А я верю, победу добудем!
И живыми вернёмся домой!
Вы в тылу, словно злобные крысы!
Раздираете край мой родной!
Ваши деньги – солдатские жизни!
Ваши души – могильник пустой!
Не за вас мы со смертью играем!
А за мир на земле нам родной!
И мы верим, победу добудем!
И живыми вернёмся домой!
Что попы? Вы нас в след проклинаете?
Называя бесовской ордой!
Вы врагов Украины целуете!
Их кропите святою водой!
Что ж, Христа вы недешево продали,
Оправдавшись духовной войной!
Но мы верим победу добудем!
И живыми вернёмся домой!
Снова грустные сводки из фронта!
Но не жертвы то смерти слепой!
Это ангелы нас защитили,
И вернулись на небо, домой!
На фото автор: Олег Фёдоров

Спасибі тобі, друже, що живий

Оприлюднено Оприлюднено в воїн, герой, друг, живий, солдат

Спасибі тобі, друже, що живий ,
За те спасибі, що вернувся з бою,
Де не один полеглий із героїв …
Життям усе ж іскриться погляд твій..
Спасибі тобі, друже, що зумів
Все ж бути там – пройшов же ти чимало..
Хоч тут тебе нам так не вистачало,
Ясних думок і посмішок, і слів..
Спасибі тобі, друже, що зберіг
Любов у серці до свойого краю
Попри всі чвари…та я точно знаю,
Що ти по іншому б не йшов – не зміг!
Для перемоги все зробить зумій
У цей важкий для України час!
Ти вистоїш за себе і за нас,
Спасибі тобі, друже, що живий!
Автор: Любава Казмірчук – Волонтер. Редактор проекту Постріл

Вона

Оприлюднено Оприлюднено в icтина, душа

Вона мала б гуляти парком.
Босоніж, під дощем, або ранком.
Жовте листя під сонцем жбурляти.
З вільним вітром у танці кружляти.
Влітку в трави та квіти вдягнутись.
В тепле мариво загорнутись.
Дарувати життя і надію.
Та здійснити усі свої мрії…
А натомість.Четвертий рік поспіль.
Тільки сльози.Та болю їй вдосталь.
Тільки шепіт мін та пекельний дзвін…
Тільки він.
Вона мала б щасливо жити.
А не горя досхочу пити
Вона донька, мати, дружина.
Вона в серці, вона… Україна.
Присвячується усім дівчатам та жінкам, що дихають цією клятою війною, та уособлюють собою нашу неньку…
Автор: Володимир  Шевченко, 95 ОМБр

Скажи мне солдат, чего ради

Оприлюднено Оприлюднено в вірш солдат ато, солдат

Юрий Москаленко

Скажи мне солдат, чего ради
Ты лучшие годы свои
Проводишь под взрывы снарядов
Под частые залпов огни?
– Країна моя в небезпеці…
Родину залишив в тилах –
Та краще, ніж стіни фортеці,
Заряджена зброя в руках.
– Тогда расскажи мне, приятель,
Зачем убиваешь ты тех,
Кто встал против хунты проклятой,
Кто шёл за свободу на смерть?
– Це ті, хто ховався за спини
Дітей та жінок у Криму?
Ті гості із “братской” країни,
Що нам нав’язали війну?
– Да там же шахтёры воюют!
Донбасс – их родная земля!
Они же за правду святую…
– А ще – за вказівкой Кремля.
Донецькі “шахтьори” з Ростову,
Та ще й “трактористи” з Чечні.
А з ними, диви, випадково,
Конвої зі зброєю йшли.
Я виріс в Донецьку і жив би
Напевно, до нині, як би
Під стіни моєї садиби
Не війшли б зі зброєй раби.
Десь там, куди йду крок за кроком,
На мене чекає мій дім.
А ти, оккупанте, навколо
Завжди залишишся чужим..
Автор: Глеб До

коли навала йшла зі сходу

Оприлюднено Оприлюднено в icтина, Війна, вірш солдат ато, Максим Музика

коли навала йшла зі сходу
коли палав вогнем донбас
вони стояли там стіною
тілами захистили нас
звичайні хлопці
щирі люди
разом вони пішли туди
де рвались міни
гради
кулі
де смерть літала навкруги
і кожен знав
що недаремно
що вдома сплять його батьки
в садочок ходять діти
й мати
колише їх в нічній тиші
за кожну смерть
буде росплата
за кожну краплю сліз близьких
тож пам’ятаймо
сестри й брати
полеглих
доблесних синів
Автор: Максим Музыка

Моему Другу…

Оприлюднено Оприлюднено в друг, молитва, Олег Федотов, суть


Не позвонил, не написал, на связь не вышел,
Смотрю с надеждой который час на телефон
Надеюсь, он в порядке, он живой, он дышит,
А в голове, одна лишь мысль – Как там он? –
Молчит мобильный вот уже вторые сутки,
Со страхом вслушиваюсь в новостной контент,
Я плохо сплю, сон стал ужасно чуткий
И давит паника, ведь новостей всё нет
Война вторглась однажды в нашу дружбу,
Как и других, нас так надолго разлучив,
И понимаешь вдруг, насколько человек был нужным,
Но нет возможности, ни написать, ни позвонить.
Я здесь, в тылу – а он, в проклятом ДАПе,
Я каждый день молюсь – пусть Бог его хранит,
Надеюсь, что он вернется вскоре…
Или хотя бы, завтра, просто позвонит.

Автор: Олег Федотов

Сторінка 6 з 17
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17