Ало, чуєш, брате! В нас двісті…

Оприлюднено Оприлюднено в 200, біль, брати, Війна, вірш ато, вірш солдат ато, воїн, друг

Олексій ЕвдоЩук, 95 ОМБр

Ало, чуєш, брате! В нас двісті…
І єдине питання – хто?!!!
Хто сьогодні пішов у вічність?
Боронити нас з неба. ХТО?!!!
І згадаеш ти, як сварились,
Чия черга піти в наряд.
І згадаеш ти,як ділились
Всім, що було. Бо ти солдат.
І ще знаеш ти, в нього мати,
Ще вродлива та молода.
І ще знаеш ти, в нього донька,
Наче квітонька польова.
Що ти можеш, брате?! Нічого.
Тільки тихо, про себе, вити.
Що ти можеш, брате?! Нічого.
Лише далі, за нього жити…
Пам’яті Олексія Евдощука….5 рота 95 OMБр
Автор: Владимир Шевченко

Снова грустные сводки из фронта

Оприлюднено Оприлюднено в суть

Снова грустные сводки из фронта!
Снова жертвы для смерти слепой!
А я верю, победу добудем!
И живыми вернёмся домой!
Ну а с неба железо все падает,
И мешает нас с грешной землёй!
А я верю, победу добудем!
И живыми вернёмся домой!
Что вы скалитесь – землю продавшие?
Все смеясь над солдатской судьбой.
А я верю, победу добудем!
И живыми вернёмся домой!
Вы в тылу, словно злобные крысы!
Раздираете край мой родной!
Ваши деньги – солдатские жизни!
Ваши души – могильник пустой!
Не за вас мы со смертью играем!
А за мир на земле нам родной!
И мы верим, победу добудем!
И живыми вернёмся домой!
Что попы? Вы нас в след проклинаете?
Называя бесовской ордой!
Вы врагов Украины целуете!
Их кропите святою водой!
Что ж, Христа вы недешево продали,
Оправдавшись духовной войной!
Но мы верим победу добудем!
И живыми вернёмся домой!
Снова грустные сводки из фронта!
Но не жертвы то смерти слепой!
Это ангелы нас защитили,
И вернулись на небо, домой!
На фото автор: Олег Фёдоров

Спасибі тобі, друже, що живий

Оприлюднено Оприлюднено в воїн, герой, друг, живий, солдат

Спасибі тобі, друже, що живий ,
За те спасибі, що вернувся з бою,
Де не один полеглий із героїв …
Життям усе ж іскриться погляд твій..
Спасибі тобі, друже, що зумів
Все ж бути там – пройшов же ти чимало..
Хоч тут тебе нам так не вистачало,
Ясних думок і посмішок, і слів..
Спасибі тобі, друже, що зберіг
Любов у серці до свойого краю
Попри всі чвари…та я точно знаю,
Що ти по іншому б не йшов – не зміг!
Для перемоги все зробить зумій
У цей важкий для України час!
Ти вистоїш за себе і за нас,
Спасибі тобі, друже, що живий!
Автор: Любава Казмірчук – Волонтер. Редактор проекту Постріл

Вона

Оприлюднено Оприлюднено в icтина, душа

Вона мала б гуляти парком.
Босоніж, під дощем, або ранком.
Жовте листя під сонцем жбурляти.
З вільним вітром у танці кружляти.
Влітку в трави та квіти вдягнутись.
В тепле мариво загорнутись.
Дарувати життя і надію.
Та здійснити усі свої мрії…
А натомість.Четвертий рік поспіль.
Тільки сльози.Та болю їй вдосталь.
Тільки шепіт мін та пекельний дзвін…
Тільки він.
Вона мала б щасливо жити.
А не горя досхочу пити
Вона донька, мати, дружина.
Вона в серці, вона… Україна.
Присвячується усім дівчатам та жінкам, що дихають цією клятою війною, та уособлюють собою нашу неньку…
Автор: Володимир  Шевченко, 95 ОМБр

Скажи мне солдат, чего ради

Оприлюднено Оприлюднено в вірш солдат ато, солдат

Юрий Москаленко

Скажи мне солдат, чего ради
Ты лучшие годы свои
Проводишь под взрывы снарядов
Под частые залпов огни?
– Країна моя в небезпеці…
Родину залишив в тилах –
Та краще, ніж стіни фортеці,
Заряджена зброя в руках.
– Тогда расскажи мне, приятель,
Зачем убиваешь ты тех,
Кто встал против хунты проклятой,
Кто шёл за свободу на смерть?
– Це ті, хто ховався за спини
Дітей та жінок у Криму?
Ті гості із “братской” країни,
Що нам нав’язали війну?
– Да там же шахтёры воюют!
Донбасс – их родная земля!
Они же за правду святую…
– А ще – за вказівкой Кремля.
Донецькі “шахтьори” з Ростову,
Та ще й “трактористи” з Чечні.
А з ними, диви, випадково,
Конвої зі зброєю йшли.
Я виріс в Донецьку і жив би
Напевно, до нині, як би
Під стіни моєї садиби
Не війшли б зі зброєй раби.
Десь там, куди йду крок за кроком,
На мене чекає мій дім.
А ти, оккупанте, навколо
Завжди залишишся чужим..
Автор: Глеб До

коли навала йшла зі сходу

Оприлюднено Оприлюднено в icтина, Війна, вірш солдат ато, Максим Музика

коли навала йшла зі сходу
коли палав вогнем донбас
вони стояли там стіною
тілами захистили нас
звичайні хлопці
щирі люди
разом вони пішли туди
де рвались міни
гради
кулі
де смерть літала навкруги
і кожен знав
що недаремно
що вдома сплять його батьки
в садочок ходять діти
й мати
колише їх в нічній тиші
за кожну смерть
буде росплата
за кожну краплю сліз близьких
тож пам’ятаймо
сестри й брати
полеглих
доблесних синів
Автор: Максим Музыка

Моему Другу…

Оприлюднено Оприлюднено в друг, молитва, Олег Федотов, суть


Не позвонил, не написал, на связь не вышел,
Смотрю с надеждой который час на телефон
Надеюсь, он в порядке, он живой, он дышит,
А в голове, одна лишь мысль – Как там он? –
Молчит мобильный вот уже вторые сутки,
Со страхом вслушиваюсь в новостной контент,
Я плохо сплю, сон стал ужасно чуткий
И давит паника, ведь новостей всё нет
Война вторглась однажды в нашу дружбу,
Как и других, нас так надолго разлучив,
И понимаешь вдруг, насколько человек был нужным,
Но нет возможности, ни написать, ни позвонить.
Я здесь, в тылу – а он, в проклятом ДАПе,
Я каждый день молюсь – пусть Бог его хранит,
Надеюсь, что он вернется вскоре…
Или хотя бы, завтра, просто позвонит.

Автор: Олег Федотов

Никто из нас не мог иначе

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії

Никто из нас не мог иначе.
Сегодня – мы, они – тогда.
Такая у мужчин задача,
Стать в строй когда пришла беда.
И от войны не уклонялись
Тогда – они, сегодня – мы.
А что живыми возвращались,
Так то по милости судьбы.
Мы в битвах смерти не искали.
Задачи не было такой.
Приказы честно выполняли,
Не прячась ни за чьей спиной.
Но растревоженная совесть,
Нам трудный задает вопрос,
Не прояви герои доблесть,
То сколько б крови пролилось?
На жертвенник войны ложатся
Отчизны лучшие сыны.
А после, словно в дверь стучаться
Они так часто ,в наши сны…
Конец войны придёт, бесспорно.
И этот день приблизим мы.
И день Победы безусловно
Войдет в историю страны.
И хочется, чтоб наши внуки
От нас лишь знали о войне.
И чтобы лишь салютов звуки
Неслись раскатом в синиве.
Автор: Залевский Виктор
Прапорщик ВДВ.

Разведке

Оприлюднено Оприлюднено в Олег Федотов, солдат, суть

Командир
-А если нам осталось очень мало?
А может, нам не даст Господь и полчаса,
Ты позвони брат, если что, вот номер мамы,
В разведку, если позовут меня на небеса.
Я не о чем, ты знаешь – не жалею,
Я понял здесь – что значит слово «жить»
Ещё увидишь, братка, я сумею
С любого боя выйти, дослужить. –
В последний раз мы с ним тогда поговорили
Ушел в разведку он, спустя, каких-то пять минут,
А через пол часа, услышал, что убили,
И на броне его 200-го везут.
А я в руках сжимал кусок бумаги
В кармане, сеть поймавший телефон звучит,
Я не звонил, а сам приехал к его маме
И рассказал, что сын её убит.
Она меня тогда, рыдая обнимала,
Я сам не мог сдержаться и рыдал,
Потом на поезд, она словно сына провожала
И попросила, чтобы чаще приезжал.
Не помню, как его похоронили,
Я помню только плакал возле каменной плиты
Все говорили как его любили
И на могилу падали горой цветы.
Я приезжал к нему, как только было время
Я говорил с ним, точно как тогда,
Я жив остался – это моё бремя
И с этим жить придется мне теперь всегда.
Спи брат, земля пусть будет пухом
Тебе, желаю мягких облаков,
Я знаю, ты всё слышишь, бродишь рядом – духом
Я не забуду Брат– твоих последних слов.
Автор: Олег Федотов

Там теж весна на тій стороні країни…

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії

костя и любава

Там теж весна на тій стороні країни…
Частіш птахів весні прилітають міни…
І вітром свіжим влітає в розбиті вікна
Вже третій рік…вже квітнути якось звикла…
Там теж весна…вдивляється в синє небо,
А звуки пострілів глушать пташиний щебіт
Там теж весна вдягається в безрукавки,
Їх кольори здебільшого мультикамні…
Там теж весна заплітається у слова
Там теж весна… поранена та жива
Автор: Любава Казмірчук

Сторінка 6 з 17
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17