Впаде зоря

Оприлюднено Оприлюднено в біль, Війна, вірш солдат ато, Фауст

Впаде зоря, немов би сльоза мами,
А я посеред поля в білий день,
Під жовтим сонцем і блакиттям небосяйва,
Мене веде… кудись мене веде.
Багато що хотів, що я не хочу,
І що хотів у мене ще нема,
Отримаю усе що я захочу,
Впаде зоря, закінчиться війна.
Посеред поля всюди шрами України,
Зруйновані, згорівши сліди сел,
І тут вже не сміються чиїсь діти,
Тут інше розуміння всіх речей.
На першій лінії окопів серед поля,
Немає атеїстів і чужих,
Тут сука-смерть кружляє наче вдома,
І тут не сняться нам ніякі сни.
Підемо вперед, чекаємо наказу,
Готові ми помститись за братів,
Ми воїни вкраїни на Донбасі,
Усю країну тут ми бороним.
Впаде зоря, я повернусь додому,
Назавжди повернувшись із війни,
Моє життя почнеться з новим колом,
Із згадкою про ці криваві дні.
Автор: – Вадим Фавст