Зігрітий з рідної землі

Оприлюднено Оприлюднено в Без категорії

Мороз з’їдає пальців шкіру,
Прилип на груди автомат,
Вже загубив слова про віру,
Крізь зуби тільки чортів мат.

Холодне лезо ріже спину,
Примерзла до щоки сльоза,
Ще й вітер, курва, без зупину
Січе безжально, мов лоза.

Застигли, як в бетоні, берці,
В полоні не ворушать слід,
Гаряча тільки кров у серці,
Все інше просто – мертвий лід.

Вогнем дуріє клятий ворог,
Від жару тільки сніг хрипить,
Та сохне в автоматі порох,
Та в жилах лише лють кипить.

Я не боюсь гармат пожежі,
Я вже давно забув про страх,
Для духу – не існують межі,
Характер – не згорає в прах.

Дивуйтесь, паничі, в Європі,
Дурійте, кляті москалі,
Я не замерз! Я тут! В окопі!
Зігрітий з рідної землі!

Автор: волонтер Василь Ковтун.